Бактеріальне в’янення кукурудзи

Перша достовірна згадка про бактеріальне в'янення кукурудзи (або вілт, або хвороба Стюарта) зроблена Ф. Стюартом в 1897 р. Бактерія, що викликає захворювання, названа Е. Смітом Pseudomonas stewarti, а з 1993 року – Pantoea stewartii subsp. Stewartiі.

У перші роки після виявлення бактеріального в'янення кукурудзи хвороба відзначалася тільки в окремих місцях Америки, але з часом захворювання поширилося дуже широко і ступінь ураження посівів кукурудзи прийняла загрозливих розмірів. В окремі роки на цукрових сортах і гібридах втрати сягали 100%, а на посівах зубовидної кукурудзи — до 60 %. У багатьох штатах фермери змушені були відмовитися від ранніх сортів, замінивши їх більш стійкими, але не настільки скоростиглими сортами.

Після сильних епіфітотій бактеріального в'янення американські селекціонери стали посилено виводити стійкі гібриди кукурудзи, комбінуючи стійкість до хвороби з високою врожайністю і хорошими якостями. В даний час в різних районах США успішно культивується понад 20 гібридів з високою та середньою стійкістю до збудника хвороби.

За офіційними даними ЄОЗР – Європейської та Середземноморської організації захисту рослин, до складу якої Україна ввійшла в 1994 році, на 17.01.2017 року захворювання поширено у країнах Північної Америки (США, Мексика), Центральної, Південної Америки, в Індії та Кореї.

В Україні це захворювання було зафіксоване в 2016 р. у Львівській, Рівненській, Івано-Франківській, Волинській,Тернопільській та Чернігівській областях (під час перевірки насаджень кукурудзи, що планувалась на експорт в Китайську народну республіку, на загальній площі 1916,13 га).

В Росії час від часу виявляють Pantoea stewartii subsp. stewartiі в насінні кукурудзи (наприклад, в 2014 та в 2016 році виявлено шкідливий організм в насінні кукурудзи, що імпортувалася з Румунії (країна походження – Південно-Африканська Республіка).

Хвороба починається зазвичай з появи на нижніх листках молодих рослин повздовжньої штрихуватої плямистості. Спочатку плями світло-зелені, потім жовтіють, засихають, іноді зливаються разом, вражаючи, таким чином, значну частину поверхні листя. Швидко поширюючись по судинним пучкам, інфекція переходить в стебло, а по стеблу - з нижнього листя на верхнє. На ураженій тканині листя і стебел часто виступає ексудат. Судинні пучки бувають настільки переповнені бактеріями, що на поперечному зрізі стебла виступає бактеріальна маса у вигляді жовтих крапель слизу. Сильно уражені рослини засихають і гинуть навіть при наявності достатньої кількості вологи в грунті. Ті рослини, які не гинуть, стають карликовими, передчасно викидають волоті характерного білого забарвлення. Розмножуючись і поширюючись по судинах, бактерії проникають в качани і у внутрішні тканини зерен. Ексудат, який виступає на внутрішній поверхні обгорток, заражає насіння з поверхні.

Збудник бактеріального в’янення зберігається в насінні, іноді у неперегнилих рослинних рештках і в тілі комах Chaetocnema pulicaria. З огляду на відсутність на території України комах-переносників, єдиним джерелом зараження є насіння з внутрішньою інфекцією. Незважаючи на невеликий відсоток ураження (від 2 до 13%), передача бактеріозу з насінням є реальною небезпекою при завезенні насіння кукурудзи в країни і райони, де цього захворювання немає. Передача інфекції через грунт практичного значення не має. Обробка насіння хімічними препаратами неефективна.

Для лабораторної діагностики з поля відбирають рослини з симптомами в’янення  (обгортки, частини стебел, качани тощо), а при тестуванні насіння кукурудзи – проби по 400 насінин.

Для виявлення та ідентифікації збудника рекомендовано використовувати протокол Європейської та Середземноморської організації захисту рослин – ЕРРО PM 7/60 (2) Pantoea stewartii subsp. stewartiі.

У відділі фітоаналізу лабораторії Державної установи «Чернігівська обласна фітосанітарна лабораторія» під час бактеріологічної експертизи кукурудзи для швидких «скринінг-тестів» використовують методи ПЛР у реальному часі та ІФА, а для поглибленого вивчення збудник хвороби ізолюється на поживні середовища для біохімічних тестів.

При виявленні Pantoea stewartii subsp. Stewartiі на полях зі значною ураженістю скошують і спалюють всі рослини, за слабкої — скошують і використовують у господарстві на силос і фураж. На зараженій території проводять знищення пожнивних решток і глибоку оранку грунту, впроваджують відповідну сівозміну. На площі, де виявлено захворювання, запроваджується карантинний режим.