Повитиця польова

Повитиця польова

Cuscuta sp. sp.

1 - рослина повитиці польової на стеблі конюшини,

2 – рослина конюшини уражена повитицею,

3 – насінина повитиці польової.

Географічне розповсюдження. У світі існує 274 види повитиць, поширених у всіх країнах світу. Найбільш поширеними є звичайна, конюшинна, тонкостеблова, європейська, польова, перцева, повитиця Лемана, одностовпчикова, хмелевидна повитиці.

На Чернігівщині повитиця польова зареєстрована у 3-х районах (Сосницький – 0,5 га, Н-Сіверський 75 га, Чернігівський 36 га) на загальній площі 111,5 га.

Морфологічні та біологічні особливості. Повитиці – це рослини паразити, які не маючи ні коренів, ні листків рослина за допомогою спеціальних органів – гаусторій живляться за рахунок рослини-господаря.

Стебло -  нитко або шнуроподібне, сильно розгалужене жовте, цегляного, інколи жовто-зеленого кольору, в діаметрі до 0,8 мм. При цвітінні стебло густо вкривається квітами, які зібрані у фалангові суцвіття або головки.

 Квіти п’ятимірні. Вінчик і чашечка пелюсткозрощені дзвіночкоподібної або трубчатої форми. Тичинки зазвичай прикріплюються у виїмках між лопатями вінчика. Під кожною тичинкою знаходяться лусочки, форма і розташування яких є важливою ознакою у визначенні виду. Зав’язь верхня, вільна, з двома чи одним стовпчиком.

Плід – коробочка, в якій утворюється від 1 до 4 насінин. Насіння округле, неправильної форми, з двома плоскими сторонами, шороховате, жовтувато-сірого або коричнево-сірого кольору з виступаючим носиком. Зародок спірально-зігнутий, нитковидний, без корінця і сім’ядолей, що відрізняє всі повитиці від інших рослин.

Повитиця польова тепло- і світлолюбива рослина. Насіння починає проростати, коли грунт добре прогріється. При ураженні основна маса стебел повитиці знаходиться у середній і верхній частині рослини-господаря.

Повитиця, що розвинулася з 1 насінини дає більше 20 тис.насінин, які можуть зберігатися в ґрунті, не втрачаючи схожості, тривалий час. До того ж, повитиця польова має здатність до вегетативного розмноження уламками стебел, тому може просуватися, від первинного місця проростання, на великі відстані.

Шкодочинність. Повитиці наносять великої шкоди в городництві, садівництві і виноградарстві. Уражені рослини сильно слабнуть, призупиняють в рості і розвитку, поступово гинуть. Деякі види повитиць володіють отруйними властивостями. Крім того, повитиці часто є носіями вірусів і хвороб з одних рослин на інші. Так, наприклад, з повитицею переносяться мозаїка тютюну, курчавість буряку та ін. В зв’язку з такою великою шкодочинністю повитиць, висівати заражений посівний матеріал забороняється.

Способи поширення. Поширюється бур’ян з насіннєвим матеріалом с/г культур, засміченими відходами, шляхом перенесення насіння з транспортними засобами, талими водами, вітром. Насіння плавуче і може переноситися по річках та зрошувальних каналах.

Виявлення та ідентифікація. Нормально сформоване дозріле насіння повитиць можна легко відрізнити від інших насінин бур’янів за зовнішніми ознаками. Однак в насіннєвому матеріалі можуть траплятися деформовані, недозрілі, забруднені насінини, які втратили характерні зовнішні ознаки, проте дуже важливо визначити його. Для цього необхідно розглянути зародок. У повитиць він являє собою спірально зігнутий зародок. Підозрілу насінину слід прокип’ятити над спиртівкою до набухання оболонки. Після цього за допомогою препарувальної голки і скальпеля необхідно дістати зародок. Якщо насінина лише одна і зруйнувати її не можна, тоді набухлу насінину можна розглянути під лупою чи бінокуляром. Жовтий звернутий зародок чітко видно під оболонкою.

Карантинні заходи. Карантинні заходи проводяться згідно «Інструкції з виявлення, локалізації та ліквідації вогнищ карантинних бур’янів», яка затверджена Наказом Мінагрополітики України від 27.01.2005 р. за №40, до яких входять:

-   заборона завезення у вільні райони з регіонів розповсюдження бур’яну;

• обов’язковий карантинний огляд та лабораторна експертиза;
• обстеження с/г угідь на виявлення бур’яну у період вегетації;
• при виявленні вогнища – запровадження особливого карантинного режиму.

При виявленні бур’яну:

• вантаж підлягає поверненню відправникові або очищенню під контролем держінспектора з карантину рослин. При неможливості очистки – переведення насіннєвого матеріалу в категорію зернопродуктів з подальшою переробкою;
• кормові відходи перероблюють з перемелюванням до часток не більше 1 мм;
• малоцінні відходи знищують під контролем держінспектора з карантину рослин спалюванням.

Методи боротьби. В районах масового розповсюдження повитиць в ґрунті накопичуються великі запаси насіння. Тому, особливу увагу слід приділяти заходам, спрямованим на виснаження цих запасів і недопущення повторного засмічення ними ґрунту та урожаю культур.

Ефективним засобом боротьби є дотримання сівозміни з висівом культур, які не уражуються, або слабо уражуються повитицею – зернових, соняшника, коноплі, гарбузових, а також застосування пару. Обробіток пару слід починати з осінньої безвідвальної оранки і подальший пошаровий обробіток ґрунту.

Весною перед посівом слід провести 2-3 культивації. Догляд за посівами необхідно починати з боронування до появи сходів і після. Протягом вегетації слід проводити міжрядні обробки і знищувати окремі уражені повитицею рослини.

Вогнища уражених посівів необхідно викошувати з захватом півтораметрової гарантійної зони навколо цвітіння бур’яну. Скошену масу висушувати, виносити за межі поля і спалювати. Вогнище необхідно утримувати в стані чорного пару, або обробляти гербіцидами. В посівах багаторічних трав і на необроблюваних землях повитицю необхідно часто низько скошувати до цвітіння.

Залишки бур’яну по скошеній стерні можна знищувати механічним шляхом випалювання, або хімічним методом.

Перед збиранням урожаю культурних рослин вогнища заражені повитицею необхідно скошувати і збирати окремо. Зберігати засмічений урожай необхідно окремо від чистого.