Ви є тут

Ризоманія цукрових буряків

Вірусне некротичне пожовтіння жилок цукрового буряку (ризоманія)

 

Збудник: Beet necrotic yellow vein virus (акронім BNYVV)

Географічне розповсюдження:  вперше хвороба була описані в Італії у 1952 році. Швидко розповсюдилась по Європі (Італія, Франція, Бельгія, Голландія, Австрія, Німеччина, Данія, Болгарія, Греція, Чехія, Словаччина, Польща, Великобританія, Угорщина, Румунія, Нідерланди, Швеція, Швейцарія, Росія, Югославія, Україна) та Азіі.зареєстрована також у Північній Америці

Шкодочинність. У рослин цукрового буряка, хворих на ризоманію, порушується обмін речовин, уповільнюється ріст і розвиток, а також процес цукроутворення. Внаслідок хвороби урожайність коренеплодів знижується на 50-80%, а цукристість більш ніж на 3-5%. Крім того, в коренеплодах збільшується вміст натрію.

В полі симптоми проявляються вогнищами. Вірус не може уражувати рослини самостійно. Переносником та резерватором вірусу є слабопатогенний ґрунтовий гриб Polymyxa betae. У поєднанні з вірусом його шкодочинність зростає. Вірус може зберігатися більше, ніж 15 років в цистосорусах гриба, а сам гриб паразитує на рослинах родини Лободових та Амарантових, в тому числі на широко поширених бур’янах. У хворих рослин гриб-збудник постійно наявний у бокових корінцях, у хворих буряках наявний і гриб, і вірус. Внаслідок розвитку гриба-паразита утворюється численна кількість корінців (бородатий корінь), а вірус спричиняє системне ураження всієї рослини, що виявляється симптомами пожовтіння та некротизації жилок листків, хлорозу та уповільнення росту. У прохолодну погоду симптоми можуть бути відсутні.

 

 

Вогнища ризоманії на посівах цукрового буряка

 

Біологія. Ураження кореневої системи буряка грибом Polymyxa betae відбувається за допомогою зооспор, що звільняються із цистосорусів, що зберігались у ґрунті. З капілярною вологою зооспори  потрапляють до кореневих волосків молодих рослин цукрового буряку та закріпляються на них. Вміст зооспори проникає в клітину рослини, де утворюється плазмодій гриба. Оболонка зооспори не проникає у рослину.

Плазмодій розвивається у клітині корінця в зооспорангій, що вже через 2-3 дні при температурі +20-25°С може вивільняти нові зооспори, або перетворюватися через 10 днів на цистосорус, що містить від 100 до 300 цистоспор. Вірус ризоманії присутній як у плазмодії гриба в дрібних бічних корінцях і стрижневому корені, так і в судинах та жилках рослини.

Оптимальними факторами для розвитку гриба, а відтак, для його швидкого розповсюдження, є відносна вологість ґрунту 80%, температура  23-27°С і лужна реакція ґрунту (рН понад 5,6). При температурі нижче 15°С розвиток хвороби слабкий.  Кисла реакція ґрунтів затримує або зовсім зупиняє розвиток гриба. Близьке залягання ґрунтових вод, як і зрошення полів, сприяє поширенню хвороби.

 

 

  

Симптоми ризоманії на листках та коренях рослини буряка

 

 

Методика і терміни обстеження. На посівах імпортним насінням проводять двократні обстеження за двома діагоналями поля. Перше – наприкінці липня або на початку серпня, друге – під час збирання врожаю. Поля, посіяні вітчизняним насінням, обстежують під час збирання врожаю.

Для визначення ураженості в 10 різних місцях 2-3 валків з одного поля відбирають по 50 коренеплодів.

На насінниках обстеження проводять в період утворення квітконосних пагонів, після збирання насінників. На одному погонному метрі викопують і оглядають усі рослини.

Способи перенесення і розповсюдження. Оскільки збудником ризоманії є гриб, у якому перебуває вірус, то основними шляхами поширення хвороби є часточки ґрунту, ґрунтова вода, рослинні рештки, інвентар, а також транспортування коренеплодів.

Фітосанітарний ризик. Ризоманія буряку є карантинним організмом зі Списку А2 ЄОЗР. В нашій країні вірус занесено до списку шкідливих організмів, обмежено поширених в Україні.

Фітосанітарні заходи.

  • Забороняється ввезення ураженого садивного матеріалу і ґрунту із заражених зон країн розповсюдження захворювання.
  • Карантинний догляд, лабораторна експертиза завезеного імпортного матеріалу в інтродукційно-карантинному розсаднику.
  • Для вчасного виявлення захворювання – обстеження посадок восени та навесні.
  • Впровадження особливого карантинного режиму у вогнищах. В зоні ураження обов'язкове знищення уражених посадок радикальним методом з негайним спалюванням викопаних рослин та дезінфекцією засобів інвентарю та ґрунту.
  • Дотримання сівозміни, знищення рослинних решток та бур'янів, вирощування стійких сортів. Основний спосіб контролю захворювання – ротація  чистий пар,внесення органічних добрив, глибока оранка.
  • Хімічні обробки ґрунту, внесення фунгіцидів восени і навесні у вигляді стрічкових обприскувань, спрямованих у ґрунт до основи стебла.
  • Просторова ізоляція насінницьких посадок від виробничих — не менше 1 км