Ясенева смарагдова вузькотіла златка

У 2019 році Перелік регульованих шкідливих організмів поповнився жуком ксилофагом з поетичною назвою Ясенева смарагдова вузькотіла златка (ЯСВЗ), латинська назва  Agrilus planipennis Fairmaire являється інвазійним видом. Її природний ареал – листяні ліси Корейського півострова, північно-східного Китаю, Японії, Монголії, Тайваню, Приморського та Хабаровського країв Росії. Там вона заселяє багато видів ясена й горіха. Окрім ясена пенсільванського (Fraxinus pennsylvanica) златка заселяє ясен звичайний (Fraxinus exelsior).

За прогнозами фахівців міжнародних організацій, у найближчі кілька років ареал ЯСВЗ значно збільшиться. Оскільки темп природного поширення її ареалу не перевищує 10 км на рік, такі темпи розповсюдження шкідника на величезній території можна пояснити переважно діяльністю людини (переміщенням заселеної деревини та садивного матеріалу).

ЯСВЗ належить до групи особливо шкідливих і агресивних стовбурових комах, спроможних заселяти живі, зазвичай ослаблені дерева, що неминуче спричиняє їхній відпад. Як правило, заселяє від верхівки та скелетних гілок крони ясенів, що ростуть на відкритих територіях або на узліссях. ЯСВЗ заселяє дерева різного віку у міських насадженнях різного типу (алейні посадки, сквери, бульвари, парки) та полезахисних лісосмугах. Існує небезпека подальшого розповсюдження ЯСВЗ у насадження, де ясен є основною або супутньою породою.

Всихання дерев, заселених ЯСВЗ, починається за верхівковим типом і поступово поширюється донизу, на стовбурах з’являються водяні пагони, в окоренковій частині стовбура – коренева поросль. За високої щільності заселення златкою загибель дерев настає на другий рік. Жуки, що розвилися в тих деревах, заселяють інші дерева, й формуються хронічні осередки. На великих деревах ясенева златка розвивається протягом декількох років і викликає поступове ослаблення, а в подальшому – загибель дерев. 

Як розпізнати ЯСВЗ?

Зимують личинки різного віку в товщі кори або в поверхневих шарах деревини у спеціальних підготовлених колисочках. Глибина колисочки сягає 3 мм, довжина та ширина – 16 і 3,5 мм відповідно. Личинки витримують температури повітря взимку до -30ºС,  молодші – живляться та розширюють ходи, найстарші незабаром лялькуються. Довжина личинки старшого віку сягає 26–32 мм.

Заглиблення личинки в деревину	Личинка в товщі деревини

Оскільки зимують личинки різних віків, вони неодночасно лялькуються, і так само неодночасно вилітають імаго. Перші лялечки виявляються наприкінці квітня у кінці личинкового ходу на відстані 5–10 мм від поверхні кори. Молоді жуки протягом 8–15 діб залишаються у лялечковій колисочці, а після того прогризають D-подібні льотні отвори (середній розмір 3,5×4,1 мм) і вибираються зовні. Середня щільність льотних отворів становить 1,4 шт./кв. дм (від 1 до 2,4 шт. /кв. дм).

Довжина тіла дорослих жуків варіює від 7,5 до 15,0 мм, довжина дорослої личинки – 26-32 мм. Жук смарагдово-зелений із золотистим, бронзовувато або фіолетовим блиском. Літ жуків може тривати з середини травня до серпня. Жуки живляться листям у кронах дерев; в сонячну теплу погоду вони активні з 6 до 20 години, в пошуках кормової рослини можуть перелітати на відстань до 1 км. У погану погоду і вночі жуки можуть ховатися в листі і тріщинах кори. Самці живуть близько 2 тижнів, самиці – до 3 тижнів. Самиці відкладають яйця поодинці (всього до 70-90 екз.) на поверхню і в тріщини кори стовбурів і нижньої частини головних гілок. Період яйцекладки триває з початку червня до кінця липня.

Зазвичай, жуки нападають на відкрито стоячи дерева, особливо на узліссях, але можуть заселяти і дерева у глибині лісу. Для успішної та ефективної боротьби з екзотичними шкідниками дуже важливим є їх раннє виявлення. Якщо виявлення шкідника відбувається на стадії його первинного вселення, коли рівень зараження ще невисокий, то значно збільшується ймовірність  його  швидкого  знищення  з  використанням  менш дороговартісних заходів захисту. Але на ранніх стадіях (1-й рік) заселення златкою встановити досить важко, для цього і використовуються феромонні пастки. Заселені дерева, зазвичай, мають розріджену крону, листя передчасно жовтіє і опадає, уздовж стовбура і головних гілок розвиваються вторинні пагони. На 3-й рік зараження багато гілок відмирає, стовбур тріскається, стають помітні численні льотні отвори. Для виявлення ходів необхідно видалити кору з живих дерев.

Велику роль у поширенні шкідника відіграють організації, що займаються озелененням і лісовідновленням, особливо лісорозсадники. Іншим імовірним шляхом інвазії є завезення комах з дерев’яною тарою безпосередньо із регіону їх природного поширення, насамперед з Китаю. Шкідливість златки загрозливо велика. Традиційні хімічні методи захисту не дають необхідного результату і не дозволяють зупинити подальше поширення ясеневої смарагдової вузькотілої златки. Єдиним способом знищення златки на даний момент залишається вирубка і знищення уражених дерев.